Iryna Savchenko

From 1992 to 1997, I studied at the Faculty of History of Zaporizhia State University. She received the qualification: "Historian. Teacher of History and Social Studies".

Later, I entered the postgraduate program of Zaporizhia National University and in 2004 defended her thesis for the degree of Candidate of Historical Sciences. In the same year, I began working as a lecturer at the Department of Source Studies, Historiography and Special Historical Disciplines of the Faculty of History of ZNU, from 2007 to 2023 I worked as an associate professor of this department.

Since 2023, I have been working as an associate professor at the Department of Ancient and Modern History of Ukraine and Methods of Teaching History.

EDUCATION

Candidate of Historical Sciences, Zaporizhzhia National University?,2004

RESEARCH, TEACHING, or OTHER INTERESTS

History, Gender Studies, Urban Studies, Anthropology

Scopus Publications

SOVIET GENDER POLICY OF THE 1920S: ZAPORIZHZHIA DIMENSION
Iryna Savchenko
Eminak, 2023
Метою статті є висвітлення радянської гендерної політики щодо жінок на Запоріжжі у 1920-х рр., розкриття її основних завдань, інструментів, засобів реалізації та результатів.Наукова новизна статті полягає у комплексному розкритті завдань і напрямів реалізації радянської гендерної політики на Запоріжжі у 1920-х рр., зокрема висвітленні особливостей залучення жінок до виробництва, членства в більшовицькій партії, проведенні компанії лікнепу. Висвітлено результати емансипаційних практик на матеріалі Запорізького краю.Висновки. Гендерна політика 1920-х рр. на Запоріжжі мала типовий перелік завдань, основною метою яких мала стати радянська емансипація жінки: збільшення ролі жінок у виробництві, зменшення зайнятості побутовими питаннями, підвищення їх освітнього рівня та представництва у більшовицькій партії. Провідна роль в емансипаційній діяльності відводилася делегатському руху, який через охоплення широкого кола учасниць мав прискорити радянізацію жіноцтва. Водночас, через стійкість традиційних гендерних відносин і гендерного розподілу праці в регіоні виконання емансипаційних завдань мало обмежену успішність. Так, кількісні показники делегатського руху зростали, але реальна зацікавленість у ньому жінок в другій половині 1920-х рр. йшла на спад.«Втягнення» жінок до виробництва, не дивлячись збільшення їх чисельності на низці великих підприємств, не змінило структуру гендерного розподілу зайнятості у промисловості регіону. Навіть на великих промислових підприємствах міста Запоріжжя, де діяльність окржінвідділу була найбільш послідовною, частка жінок серед робітників не досягла 9% на кінець 1920-х рр. Водночас жінки отримали більш широкі можливості для праці з будівництвом ДніпроГЕСу.Декларативна важливість питання з розширення представництва жінок у більшовицькій партії зумовила, поруч з усталеними практиками (як прийом жінок до партії на 8 березня), пошук інструментів з їх «рекрутування» на початку 1920-х рр. Однак на кінець 1920-х рр. частка жінок в більшовицькій партії залишилася фактично не змінною (за даними Запорізької округи – 10%). Обмеженими були успіхи з ліквідації жіночої неписьменності та розвитку соціальної інфраструктури. Однак всі ці практики з радянської емансипації стимулювали активність жінок, і надавали додаткові можливості для їх реалізації.